понедельник, 24 августа 2015 г.

Пам`ятні дати

Вічна і єдина наша Україна

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води..
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.



День Незалежності України – головне державне свято, яке відзначається 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УССР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою утворення української держави. .
1 грудня 1991 року в Україні відбувся всенародний референдум, в якому взяло участь 84,18% громадян країни; з них 90,32% підтвердили «Акт проголошення незалежності».
Цікаво, що вперше День Незалежності був відзначений 16 липня, а не 24 серпня. Річ у тім, що 16 липня 1990 року Верховна Рада прийняла Декларацію про Державний суверенітет України, одночасно була ухвалена постанова про відзначення в цей день свята, яке дістало назву -  День проголошення незалежності України. Свято -  День незалежності України було призначено на 24 серпня постановою Ради України від 20 лютого 1992 року.
Моя Україна on PhotoPeach
 

воскресенье, 23 августа 2015 г.

Пам'ятні дати

Прапор свій здіймаймо гордо

Прапор -це державний символ
Він є в кожної держави;
Це для всіх - ознака сили,
Це для всіх - ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:
Синє -небо, жовте - жито;
Прапор цей оберігаєм,
Він - святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки вже - народом,
Українським, в Україні.

                                                                                                  Н. Поклад
Кожен народ маючи свою історію, має і свої історичні святині – герб, гімн, прапор. 23 серпня відзначається  - День Державного прапора.
 Український державний прапор прийшов до серця нашого народу тернистим шляхом. Це символ духу українського народу і свободи нашої країни. Символ всіх важливих етапів і звершень, що сталися протягом усіх років.
Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і самостійність. Благородні синій і жовтий кольори неба і пшениці символізуюють велику працю наших людей від сходу до заходу, з півночі й до півдня України. Сполучення синього та жовтого кольорів — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів різних країн світу. Що нагадують ці кольори? Синій колір — це колір чистого неба, а жовтий колір нагадує пшеничне поле, що колоситься під ясним сонечком. Мабуть, саме тому наші предки вибрали такі кольори для свого прапора. Походить він від герба Галицько- Волинського князівства — землі, яку літописці називали Україною. Жовто-синій прапор (із жовтою смугою вгорі) був державним символом Української Народної Республіки. 28 січня 1992 року синьо-жовтий стяг було визнано Державним Прапором України, що закріплено в 20 статті Конституції України. Прапор — це честь держави. Синє небо над золотою нивою — ось який зміст вкладає нині в національні кольори кожен українець. 24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.  У серпні 2004 року Презедент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня Державного прапора України, який святкується щорічно. До дня Державного прапора в бібліотеці пройшла акція "Знак волі, знак слави - наш символ держави".

вторник, 18 августа 2015 г.

Перший урок

Знову вересень на порозі

Міністерство освіти і науки України рекомендує загальноосвітнім та професійно-технічним навчальним закладам розпочати 2015-2016 навчальний рік. (Лист МОН 1/9-354 від 24.07.15 року) Першим уроком, тематика якого відповідала б принципам Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, що затверджена наказом МОН від 16.06.2015 № 641. Конкретну тему такого уроку навчальні заклади визначають самостійно. При обранні теми, підготовці і проведенні уроку доцільно звернути увагу на питання історії українського державотворення, розвитку та зміцнення держави, історії державних символів України. Це може бути урок-роздум про історичну долю України, героїку сучасних захисників суверенітету і територіальної цілісності країни, розмова з учнями про сьогодення і перспективи України. 

вторник, 11 августа 2015 г.

Цікаве

8 типів читачів. До якого відносишся ти?



Як завжди передивляючи різні новини на блогах знайшла матеріал про різні типи книголюбів. 
Пропоную і вам познайомитися з ним.

суббота, 1 августа 2015 г.

Творча палітра

На творчім злеті променистих крил


кружляє Копиленкова планета
Для дітей О. Копиленко писав багато і плідно.
 І діти знали і любили письменника.
Ю. Дольд-Михайлик
1 серпня виповнюється 115 років О Капиленко  - українського дитячого письменника, педагога, критика.
Творчість Олександра Івановича Копиленка – одного із зачинателів української літератури ХХ століття, який протягом майже 40 років брав участь у її становленні і творенні, належить до недосліджених сторінок історії української літератури. Хоча загальний тираж творів письменника перевищив три мільйони примірників, останнім часом його ім’я згадується дедалі рідше. Учитель за фахом, письменник за покликанням, великий природолюб, Олександр Копиленко народився 1900 р. в м. Костянтинограді ( нині Красноград), що на Харківщині. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у початковій та вищій початковій школах, потім – в учительській семінарії. У 1916 році закінчує семінарію відмінником природничого факультету.
В 20-і роки О. Копиленко прийшов у літературу. Прийшов, щоб оспівати у своїх книгах багатство душі людської, тайну природи, яку він спостерігав та дуже любив, героїзм трудового народу в боротьбі за здобуття людських прав.
Перші книги Копиленка "Кара-Круча", "Буйний хміль", "Іменем українського народу" висунули письменника в перші лави молодої української літератури.
А перша його книжка для юних читачів "Сенчини пригоди" вийшла в 1928 році. Відтоді письменник до кінця своїх днів багато і натхненно писав для дітей і юнацтва, виявляючи у своїх творах неабиякий хист педагога.
«Причин того, чому я почав писати для дітей, немало. Ще в дитинстві я багато читав про цікаві пригоди, про нашу природу. Читав я Марка Вовчка, І. франка. Велике враження справили твори Аксакова, Тургенєва. Як вони уміли писати про природу! А я любив її ще з дитинства. Любив бігати по берегах річки Берестової, по яругах і перелісках. Ловив рибу, ганяв за вужами, бив гадюк. Якось, мабуть у 1921 чи 1922 році, мені потрапили до рук два невеличкі томики творів Дніпрової Чайки. Доти я не знав цієї письменниці. Та почитавши Її оповідання і вірші, я побачив, як вона уміла говорити про цікаві речі дітям. Мені самому захотілося так написати.»
1934 році Олександр Копиленко видав збірку оповідань для дітей «В лісі», у якій були цікаві спостереження за природою, життям птахів та тварин. Відтоді і до кінця свого життя він немовби дописував цю книгу. У подальшому під назвою «Як вони поживають» вона отримала популярність серед читачів. Це своєрідна енциклопедія природи для молодших читачів. Написані  непоспішливо, роздумливо, ці оповідання – перлинки ведуть юного читача у незбагненний та неповторний світ природи. який потребує захисту і примноження краси.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...