вівторок, 5 січня 2016 р.

Різдвяні свята

Різдвяні свята та різдвяні традиції

Різдво – найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому світі. Його з нетерпінням чекають і дорослі і малі. Це свято приносить нам тепло і радість у кожну родину. Тішить своїм затишком, спокоєм та надіями на краще майбутнє. Різдво в Україні – одне з найважливіших свят у році, що має багатовікові традиції
 А цикл релігійних зимових свят вважається чи не наймістичнішим з усіх. В цей період ворожать на майбутнє, вірять в прикмети, по-особливому вшановують тих, хто відійшов у вічність. Та найулюбленішим і найцікавішим, як для дітей, так і для дорослих, є свято Різдва Христового. До нього ретельно готуються заздалегідь. З періоду жнив, після закінчення збору урожаю, роблять Дідуха – головного атрибута Різдва. Збирають його з різних злакових видів культур: колосків жита, пшениці, вівса, проса, а також добавляють у сніп різні духмяні трави.
Хто з господарів має свою пасіку, той неодмінно робить з воску свічки, які використовують у молитві на Свят Вечір. Діти та молодь збираються разом та вчать колядки, готують вертепи. Важлива робота в господарстві має бути завершеною до свят. Господині прибирають оселю, розвішують вишиті рушники, застеляють нові скатертини.


Надзвичайно цікавою традицією в надвечір’я Різдва є Свята Вечеря або «Багата кутя», до якої обов’язково входять дванадцять (за кількістю апостолів) пісних страв, кожна з яких має свій символ. Головна страва Кутя – символізує єднання з Богом, пшениця в якій – це сакральна частина вечері – тема життя і смерті, єднання світу живих із світом померлих, мак – символ мучеництва, безневинно пролитої крові, мед – чистоти. Особлива по значимості страва – це горох – «сльози» Божої Матері, які проливаються за наші гріхи. Страви з капусти символізують міцність, скупченість, співпрацю, а з риби – віру, що і є основними складовими християнства. Перед Вечерею господар заносить в домівку солому і сіно, щоб це нагадувало про те, що Спаситель народився не в царських палатах, а в яслах овечого хліву. Соломою стелять підлогу, а сіном застеляють стіл, на кожний кут кладуть по головці часнику – оберігаються від нечистої сили. В цей день нічого не їдять аж до сходу першої зірки. Розпочинається Свята Вечеря молитвою, за святковим столом запалюється свічка. Господар починає трапезу із куті, за ним і вся родина. Існує думка, що на Свят Вечір треба їсти ложками, щоб у домі був мир і злагода і не було ніяких непорозумінь у стосунках, які символізує виделка. Вечеря триває не довго (близько двох годин), тому протягом цього часу не бажано вставати з-за столу.

Далі починається найцікавіше. Повечерявши, колядують. Діти співають під вікнами у сусідів. Вони підходять до хати, просять господаря благословення на колядування. І за це отримують солодощі або гроші. Ті діти, яким виповнилось по п’ятнадцять років – розігрують вертепи, різдвяні оповідання. Їх запрошують до столу як дорогих гостей, але вони довго не затримуються, вклоняються всім, хто у господі, і поспішають до іншої хати. Молоді парубки та дівчата збираються і ходять один до одного у гості. Вважається, що кому протягом вечора пощастить скоштувати кутю дванадцять разів, тому щаститиме цілий рік. В цю ніч не лягають спати, кажуть: «Хто проспить Різдво, той проспить Царство Небесне»

Про традиції святкування Різдва допоможуть 
дізнатися ці книжки

Скуратівський В. Святвечір. У 2- кн. / В. Суратівський. – К. : Перлина, 1994. – 288с.
Нариси-дослідження відомого письменника-народознавця Василя Скуратівського у двох книгах «Святвечір». До книжок входять понад сто ґрунтовних описів свят та обрядів. Вони сповна розкривають духовний світ українців, їхній Божий дар творити його добрим, щедрим, щирим, співчутливим, гостинним. Оповіді автора написані образною мовою, пересипані піснями, прислів’ями, приказками



Скуратівський В. Т. Дідух: Свята українського народу / В. Т. Скуратівський. – К. : Освіта, 1995. – 272 с.
Пропоноване видання – найбільш повне зібрання календарних свят українського народу. Автор, відомий письменник, щедро ділиться з читачем своїм знанням духовної культури нашого народу, його обрядовості, традицій, фольклору, що сягають тисячоліть. Висока моральність предків, взаємодопомога, і головне, високо поетичний культ пращурів, шанування свого родоводу – все це гідне наслідування нинішніми поколіннями.
Скуратівський В. Т. Місяцелік. Український народний календар / В. Т. Скуратівський. – К. : Мистецтво, 1993. – 208 с.
Чи знаєте ви, як і коли ворожили дівчата, якою була посвята в парубоцтво, як закликали весну наші пращури, коли заготовляли лікарські рослини, якими символами зустрічали Новий рік та Різдво на Україні? Про ці та інші обряди і звичаї, що вже стали реліктами, ви дізнаєтеся, прочитавши ще одну книгу Василя Скуратівського «Місяцелік». Народний календар – перше в українському народознавстві видання, яке стане в пригоді всім, хто не байдужий до своєї національної культури.
Воропай О. Звичаї нашого народу : етнографічний нарис / О. Воропай. – К. : Оберіг, 1993. – 590 с.
У цій книжці автор зібрав фольклорний та етнографічний матеріал щодо українських народних звичаїв. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Вся ця праця про народно-календарні звичаї розподілена за порами року. У першій частині  «Зима» розповідається про Святвечір та «Різдвяний день», чому це особливий день, про Святу вечерю та Щедрий вечір, що треба робити щоб увесь рік жити багато, які бувають колядки, про будову українського вертепу, парубочі та дівочі «Меланки, ворожіння дівчат».
Сапіга В. К. Українські народні свята та звичаї /В. К. Сапіга. – К. : Знання Україн, 1993. – 112 с.
 Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають свої традиції, звичаї, обряди та свята, становлення яких відбувалося протягом багатьох століть. В цій книжці обряди, звичаї, ритуали і церемонії розподілені по циклам календарних свят: зимового, весняного, літнього і осіннього, і визначалися, в першу чергу, характером виробничої діяльності пори року.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...